26 квітня 2015 року введено в дію новий Закон України №1700-VII «Про запобігання корупції» (далі — Закон №1700-VII), котрий завершив цикл оновлення антикорупційного законодавства нашої країни. 

Нова класифікація правопорушень

Передусім слід зауважити, що Закон №1700-VII розмежовує корупційні правопорушення та правопорушення, пов’язані з корупцією, тобто усуває недоліки попереднього антикорупційного Закону, прийнятого у 2011 р., який усі порушення називав корупційними — чи йшлося про отримання хабара, чи про несвоєчасну подачу декларації. Такий підхід суперечив тлумаченню поняття корупції (використання службових повноважень з метою отримання неправомірної вигоди).

Відтепер корупційними правопорушеннями вважаються лише злочини, котрі містять ознаки корупції. Їх перелік — у примітці, якою доповнено ст. 45 Кримінального Кодексу України (далі — ККУ) згідно Закону від 12.02.2015 р. №198-VIII. До речі, в новому переліку правопорушень уперше згадується ст. 354 ККУ: підкуп працівника підприємства, установи, організації. І суб’єктом такого злочину виступають робітники, які не є службовими особами, приміром, медпрацівники, що отримали «подяку» від пацієнта за надання медичної допомоги. Раніше ця стаття не вважалася «корупційною» (із суто формальних причин), хоча впродовж останніх років вона найчастіше змінювалася. Однак навіть у випадку притягнення працівника до кримінальної відповідальності за таке діяння, його не вносили до реєстру корупціонерів і не звільняли з роботи.

Правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, є діяння, що не містять ознак корупції, але порушують установлені законом про корупцію вимоги, заборони та обмеження. За їх вчинення, як правило, настає адміністративна відповідальність: йдеться про адміністративні порушення, передбачені главою 13-А (ст.ст. 1724, 1729) Кодексу України про адміністративні порушення (далі — КУпАП), і такий злочин, як декларування недостовірної інформації (ст. 366-1 ККУ).

Закон №1700-VII практично не змінив визначення суб’єктів відповідальності за порушення у сфері корупції. Втім він не вирішив і ключового питання — хто конкретно є посадовою особою у закладі охорони здоров’я. А враховуючи посилення кримінальної та адміністративної відповідальності, а також розширення спектру нових вимог Закону №1700-VII, це питання нині набуде ще більшої актуальності.

Правові наслідки: звільняти — не звільняти?

Закон №1700-VII не містить прямої вимоги щодо обов’язкового звільнення з роботи працівника, котрого притягнуто до кримінальної чи адміністративної відповідальності за корупційні порушення (протягом 3 днів із дня отримання копії вироку чи постанови суду, як це було передбачено Законом 2011 р.). Відтепер змінено і редакцію п. 7-1 ст. 36 КЗпП, на підставі якої відбувалося таке звільнення, — згадана норма стосуватиметься лише службовців, що впродовж року після припинення роботи в органах державної влади чи місцевого самоврядування всупереч забороні уклали трудовий договір із приватною юридичною особою, стосовно якої вони раніше здійснювали певні керівні, конт­ролюючі чи наглядові повноваження. Таким чином законодавець переклав вирішення цього питання на суд.

З 26 квітня 2015 р. КУпАП доповнено новим видом адміністративного стягнення: позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (йдеться про заборону виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції). Таке стягнення в адміністративних справах застосовується як додаткове: терміном на 1 рік, коли його спеціально передбачено в санкції статті (наприклад, при повторному вчиненні правопорушення), або на термін від 6 місяців до 1 року — коли з урахуванням обставин справи суд визнає неможливим збереження за особою права обіймати певні посади.

Натомість у кримінальних справах таке покарання використовувалося і раніше — як основне (терміном від 2 до 5 років) і як додаткове — від 1 до 3 років. До того ж суд ухвалює таке рішення не лише тоді, коли це передбачено в санкції відповідної статті, а й зважаючи на особливості та обставини конкретної справи. У даних випадках трудовий договір припиняється на підставі п. 7 ст. 36 КЗпП — за вироком суду, яким працівника засуджено до позбавлення волі чи іншого покарання, що виключає можливість продовження роботи. Однак, якщо суд позбавить особу права обіймати відповідну посаду в адміністративній справі, прямої підстави для її звільнення немає.

Зміни у сфері фінансового контролю

У Законі №1700-VII фінансовому контролю присвячено цілий розділ (у попередньому Законі — лише одна стаття), і це свідчить про особливе значення цього антикорупційного заходу. До речі, розділ зазнав найкардинальніших змін.
Закон №1700-VII запроваджує нову систему, згідно з якою декларація осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подається шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (надалі — Агентства) з наступним внесенням до Єдиного державного реєстру декларацій осіб. Доступ до цієї бази буде відкритим (окрім інформації про ідентифікаційний код, дату народження, місцезнаходження об’єктів нерухомості), і кожен громадянин зможе ознайомитися з декларацією будь-якої посадової особи в інтернеті. Визначено і термін зберігання декларацій у реєстрі — протягом усього періоду роботи особи на відповідній посаді, 5 років після припинення цих функцій, а останньої декларації — безстроковий.

Втім згідно прикінцевих положень Закону №1700-VII до впровадження нової системи декларації подаються, як і раніше, до відділу кадрів установи.

Як і дотепер, фінансовий контроль поширюється і на службовців органів охорони здоров’я, і на посадових осіб державних та комунальних медичних установ. Ключові обов’язки щодо фінансового контролю також не зазнали істотних змін, а саме:

• до 1 квітня слід подавати декларацію за попередній рік;
• у випадку працевлаштування на відповідну посаду декларація подається до моменту призначення чи обрання на посаду;
• особи, які припиняють діяльність, пов’язану із виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, подають декларацію на момент звільнення за неохоплений попереднім декларуванням період;
• протягом 10 днів слід письмово повідомити Агентству (раніше — податкову службу) про відкриття валютного рахунку в іноземному банку.

Слід звернути особливу увагу на нові вимоги фінансового контролю. Зокрема, суб’єкти декларування повинні протягом 10 днів письмово повідомити Агентству про суттєву зміну майнового стану, а саме отримання доходу чи придбання майна на суму, що перевищує 50 мінімальних зарплат.

Декларації перевірятимуться пильніше

Закон №1700-VII надає Агентству широкі повноваження щодо перевірки декларацій. Зокрема, організація контролюватиме своєчасність їх подання (протягом 15 робочих днів); здійснюватиме логічний та арифметичний контроль. Раніше ці функції покладалися на уповноважені підрозділи (осіб) з питань корупції у закладах, а з 1 січня 2015 р. логічний та арифметичний контроль здійснює податкова служба.

Повна перевірка декларації відтепер здійснюватиметься протягом 90 днів із дня її подання: з’ясовуватиметься достовірність задекларованих даних, точність оцінки задекларованих активів, наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

Обов’язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, а також у разі виявлення невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю будь-якої декларації.

Важливий момент: повна перевірка проводиться і тоді, коли член сім’ї декларанта відмовився надати повну та достовірну інформацію про себе для внесення у декларацію (як свідчить практика, подібні ситуації виникають досить часто).
Агентство може здійснювати і вибірковий моніторинг способу життя декларантів, наприклад, на підставі належних звернень, повідомлень ЗМІ чи будь-якої інформації з інших відкритих джерел про те, що хтось «живе не відповідно до своїх доходів».

Водночас Закон №1700-VII значно посилив і диференціював відповідальність за невиконання чи неналежне виконання вимог фінансового контролю.

Зокрема, ст. 172-6 КУпАП установлює адміністративну відповідальність за:

• несвоєчасне подання декларації — штраф від 50 до 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (н. м. д. г.);
• приховування або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунку в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані (штраф від 100 до 200 н. м. д. г.);
• повторне вчинення згаданих дій (штраф від 100 до 300 н. м. д. г. із конфіскацією доходу чи винагороди та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 1 року).

Що особливо важливо, з 26 квітня 2015 р. введена кримінальна відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання декларації (ст. 366-1 КК України).Такі дії караються позбавленням волі на термін до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до 3 років.

Конфлікт інтересів має бути вичерпано

На відміну від попереднього Закону, котрий під конфліктом інтересів передбачав будь-яку суперечність, що могла впливати на об’єктивність та неупередженість рішень і дій посадової особи, Закон №1700-VII розділяє потенційний та реальний конфлікти інтересів.

Потенційний конфлікт можливий за наявності в особи приватного інтересу у сфері, де вона реалізує свої службові чи представницькі повноваження, що може впливати на об’єктивність і неупередженість рішень та дій.

Реальний конфлікт — це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність і неупередженість рішень та дій.

Слід також пояснити, що під приватним інтересом розуміють будь-який майновий чи немайновий інтерес, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, зокрема й ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Тлумачення цих понять мали б бути більш чіткими. Приміром, не зрозуміло, до якого виду конфлікту інтересів зараховувати перебування в прямому підпорядкуванні близької особи.

Водночас новий Закон передбачає: в разі сумніву щодо наявності кон­ф­лікту інтересів посадова особа зобов’язана звернутися за роз’ясненням до територіального органу Агентства. При цьому законодавчо встановлено презумпцію наявності конфлікту інтересів, допоки Агентство не підтвердить його відсутності. Посадова особа повинна вжити всіх заходів, передбачених щодо врегулювання такого конфлікту.

Ст. 172-7 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність лише щодо реального конфлікту інтересів. Зокрема, якщо особа не повідомила про наявність такого конфлікту в установленому Законом порядку, на неї буде накладено штраф у розмірі від 100 до 200 н. м. д. г.; вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів потягне за собою штраф від 200 до 400 н. м. д. г., а повторне вчинення згаданих дій — від 400 до 800 н. м. д. г. із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю впродовж 1 року.

Закон №1700-VII не містить вказівки на обов’язковість письмового повідомлення керівника про наявність конфлікту інтересів, як це було раніше. Водночас він зобов’язаний прийняти рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів протягом 2 робочих днів у разі отримання такого повідомлення.

Передбачаються і конкретні шляхи врегулювання конфлікту інтересів:

• усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення або участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів;
• застосування зовнішнього контролю — призначення іншого працівника, що або перевіряє рішення чи дії посадової особи, в якої наявний конфлікт інтересів, або присутній при такій перевірці;
• обмеження доступу особи до певної інформації;
• перегляд обсягу службових повноважень особи;
• переведення особи на іншу посаду;
• звільнення працівника.

Вочевидь, найпоширенішим із названих заходів буде зовнішній контроль, оскільки перевести працівника можливо лише за його згоди, а спеціальної підстави для його звільнення у таких випадках трудовим законодавством наразі не передбачено. Додаткових роз’яснень Агентства потребують і деякі інші вимоги нового Закону, щоб при практичному їх застосуванні не виникало непорозумінь. Тож сподіватимемося, що такі пояснення надійдуть якомога швидше і будуть чіткими та зрозумілими.

Начальник Ржищівського міського

управління юстиції

Захарченко Л.М.