Примусове виконання рішень суду чи інших органів ( посадових осіб) здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів. Відповідно до ст..17 ЗУ «Про виконавче провадження» такими виконавчими документами є :

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 

3) судові накази; 

4) виконавчі написи нотаріусів; 

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

      З метою примусового виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи) , до відділу ДВС ,стягувачем або його представником подається виконавчий документ , який виданий йому органом , що прийняв рішення. Саме виконавчий документ слугує державному виконавцю підставою для відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача чи його представника.   Проте, Законом передбачено й випадки , коли у відкритті виконавчого провадження, навіть за наявності виконавчого документа та заяви стягувача, може бути відмовлено. Одним із таких випадків є невідповідність виконавчого документа встановленим вимогам. Відповідно до ст.. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі мають бути зазначені:  1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;  2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;  3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб),ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків),  а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;  4) резолютивна частина рішення;  5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;  6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.  У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються лише один боржник та лише один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. 
     Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.  
        Нажаль, на сьогодні ще досить часто трапляються випадки, коли на виконання пред’являються виконавчі документи, що не відповідають вищевказаним вимогам : 
- не вказані повністю ім’я та по батькові боржника чи стягувача, а лише прізвище і ініціали;
- не повністю вказана адреса сторін ( наприклад, зазначено населений пункт, але відсутня вказівка на вулицю, номер будинку або квартири);                                                 
- не вказаний ідентифікаційний номер боржника.                                      .
       Дехто , особливо у сільській місцевості, де здебільшого один одного люди знають , так би мовити й без знання назви вулиці, чи номера квартири, а тим більше не по ідентифікаційному номеру, вважає такі вимоги надмірними . Проте, маю зауважити, що в роботі державного виконавця така ідентифікуюча інформація є дуже важливою, оскільки він має ставити свої вимоги лише особі, яка дійсно є боржником, а не має одинакові з ним прізвище , ім’я та по батькові, а так само , накладати арешт чи звертати стягнення на майно, лише належне боржнику.                      Звертаю увагу читачів і на вимогу щодо зазначення ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, зокрема щодо правильності їх написання. Такої вимоги в ст. 18 Закону звісно не ставить, оскільки законодавець передбачає лише вірно вказані дані сторін виконавчого провадження, але в практиці подібного роду помилки та описки трапляються досить часто, що в кінцевому результаті унеможливлює виконання рішення суду чи іншого органу (посадової особи), так як зазначеної у виконавчому документі особи, з таким-то ідентифікаційним номером чи датою народження, взагалі може не бути. Велику роль може відіграти невірно вказана навіть одна буква в прізвищі, яка визначить боржником або стягувачем зовсім іншу особу, а не ту , яка насправді ним є. 
      Окремо б хотілося б зупинитись на п.3 ст.18 Закону, який вимагає зазначити у виконавчому документі «індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків)».                                                                                                       

       У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження ( п. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження).

Державний виконавець

ВДВС Ржищівського МУЮ

Плива Володимир Вікторович