Останнім часом у державі почастішали прояви сепаратизму, які загрожують територіальній цілісності нашої держави та грубо порушують конституційні права громадян. У зв’язку з чим хочеться нагадати, що частина 3 статті 2 Конституції України закріплює, що територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

   Дане положення підкріплено та захищено статтями 109 та 110 Кримінального кодексу України. Давайте розтлумачимо зміст цих статтей, для того аби з’ясувати сутність і специфіку даних злочинів.

  Статтею 109 Кримінального кодексу України  встановлено відповідальність за дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, публічні заклики до таких дій, у тому числі, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або за попередньою змовою групою осіб (слід розуміти, що до таких дій можна віднести створення з вказаного метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, організація великомасштабних масових заворушень, а так само фактичне створення незаконних вищих органів державної влади, військовий переворот з проголошенням усієї території України територією іншої держави має кваліфікуватися як дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади тощо.

    Публічні заклики передбачають хоча б одне відкрите звернення до невизначеного, але значного кола осіб, в якому висловлюються ідеї, погляди чи вимоги, спрямовані на те, щоб шляхом поширення їх серед населення чи його окремих категорій (представників влади, військовослужбовців тощо) схилити певну кількість осіб до певних дій. Якщо такі заклики звернені до конкретної особи, вони кваліфікуються як підбурювання до вчинення дій, метою яких є насильницька зміна чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади. Публічність є оціночною ознакою, і питання про наявність її має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням часу, місця, обстановки здійснення закликів тощо.

     Заклики слід відрізняти від поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, відповідальність за яке передбачена Кодексом про адміністративні правопорушення.
    Розповсюдження матеріалів - це дії, метою яких є доведення змісту відповідних матеріалів до відома багатьох людей.

    Для кваліфікації цього злочину має значення спосіб публічних закликів та розповсюдження матеріалів. Публічні заклики можуть мати місце на мітингу, зібранні тощо, а розповсюдження матеріалів - здійснюватися шляхом підкидання листівок до поштових скриньок, розклеювання їх на дошках для оголошень, розсилання листів певним групам адресатів тощо. Також дана стаття передбачає відповідальність за публічні заклики і розповсюдження матеріалів з використанням засобів масової інформації.

    Такими матеріалами є - письмові чи зафіксовані на іншому носієві інформації (дискеті, аудіо чи відеокасеті) звернення, листівки, плакати, газети, журнали тощо.

     Розповсюдження матеріалів є закінченим злочином з моменту, коли хоча б частка вказаних підготовлених матеріалів потрапила до адресатів. Виготовлення, зберігання, носіння таких матеріалів з метою їх розповсюдження кваліфікується як готування до вчинення злочину.

  Статтею 110 Кримінального кодексу України  передбачено відповідальність за умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, у тому числі, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або за попередньою змовою групою осіб (до дій, вчинених з метою зміни меж території України та порушення порядку, встановленого Конституцією України, - можна віднести будь-які дії, спрямовані на передачу частини території України під юрисдикцію іншої держави або на зменшення території України шляхом утворення на її території іншої суверенної держави).

    Питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який може бути призначений тільки Верховною Радою України. Прикладами вказаних дій можуть бути призначення всеукраїнського референдуму з даного питання не Верховною Радою України, а іншим державним органом чи службовою особою, або призначення місцевого референдуму чи проведення з даного питання опитування населення, проголошення певної адміністративно-територіальної одиниці України суверенною державою тощо.

   Не обов'язково, щоб дії, вчинені з метою зміни меж території або зміни державного кордону України, вчинювались насильницьким способом, проте конструкція складу злочину не виключає цього. Тому до вказаних дій можна віднести створення з вказаною метою не передбачених законодавством воєнізованих або збройних формувань чи груп, захоплення й утримання пунктів пропуску через державний кордон.

   Щодо дій, спрямованих на зміну державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, то Конституція України не встановлює порядку зміни державного кордону. Зміна державного кордону (який є умовною лінією), навіть здійснена внаслідок збройного захоплення частини території країни, водночас означає зміну меж її території).

Ржищівське міське управління юстиції