4 червня 2014 року набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.

Законом передбачені зміни у Кодексі України про  адміністративні правопорушення, Кримінальному кодексі України, Законі України „Про засади запобігання і протидії корупції”, Цивільному кодексі України та інших нормативно – правових актах. Окремі кодекси доповнені новими статтями, спрямованими на боротьбу з корупцією.

 Зокрема, ст.8 Кримінального кодексу України передбачене  розширення випадків кримінальної відповідальності за корупційні правопорушення  іноземців та осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні  і які вчинили злочини  за її межами.

 Так, відповідно до названої статті “Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, також підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом, якщо вони за межами України вчинили у співучасті із службовими особами, які є громадянами України, будь-який із злочинів, передбачених у статтях 368, 368³, 368⁴, 369 і 369² цього Кодексу, або якщо вони пропонували, обіцяли, надали неправомірну вигоду таким службовим особам, або прийняли пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди чи одержали від них таку вигоду.”;

Старою редакцією статті  передбачалася відповідальність іноземців та осіб без громадянства, які не проживають постійно в Україні  і які вчинили злочини  за її межами, лише у випадках, передбачених міжнародними договорами або якщо вони  вчинили передбачені Кримінальним кодексом України  тяжкі або особливо злочини проти  прав і свобод громадян або інтересів України.

Кримінальний кодекс України доповнений  статтями, які передбачають відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень  (ст.ст. 90-3, 96-7).

Нова редакція ст. 96- 1 передбачає розширення  випадків застосування  спеціальної конфіскації. Зокрема,  передбачається застосування спеціальної конфіскації у разі, коли  особа не підлягає кримінальній відповідальності  у зв’язку із недосягненням віку, з якого  може наставати кримінальна відповідальність або неосудність або звільняється  від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених КК України, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Підлягають спеціальній конфіскації і гроші, цінності та інше майно,  передані особою, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого цим Кодексом, іншій фізичній або юридичній особі,  якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержано внаслідок вчинення злочину, передбаченого статтею 354  та статтями 364,364-1,365-2, 368-369-2 розділу XVІІ особливої частини цього Кодексу, або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під  ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями..

Спеціальні конфіскація не буде застосовуватися  до грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у цій статті, які згідно із законом підлягають  поверненню власнику  або призначені для відшкодування шкоди, завданої злочином.

Ст. 96-3 КК України  передбачає підстави  застосування до юридичної особи заходів  кримінально - правового характеру.

Це:

а) Вчинення  її уповноваженою особою від імені  та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій  і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4 і 369 КК України;

б) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу  законом або установчими документами юридичної особи обов’язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій  і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4 і 369 КК України;

в) вчинення її уповноваженою особою від імені  юридичної особи будь –якого із злочинів, передбачених у статтях 258-258-5 КК України;

г)  вчинення її уповноваженою особою від імені  та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях  109,110,113,146,147,160,260,262,436,437,438,442, 444, 447 КК України.

Ст. 96-7 КК України  передбачає розміри штрафу, який буде стягуватися з юридичних осіб за рішенням суду, в тому числі із врахуванням тяжкості вчиненого злочину.

Значно посилені  санкції за вчинення багатьох корупційних злочинів ( ст. 354- підкуп працівника підприємства, установи чи організації, ст. 364 –зловживання владою або службовим становищем, ст.364- 1- зловживання повноваженнями  службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно – правової форми, ст. 365-2- зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги, ст. 368 – прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою,

Ст. 368-3 – підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно – правової форми, ст. 364-4 – підкуп особи, яка надає публічні послуги, ст. 369 – пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі,  ст.369-2 – зловживання впливом).

Так, наприклад, якщо у старій редакції ч.1 ст. 354 КК України передбачалися санкції у вигляді штрафу від ста до двохсот п’ятдесяти неоподаткованих мінімумів громадян  або громадських робіт  на строк до ста годин, то новим законом уже передбачена відповідальність крім названої ще і у вигляді виправних робіт  на строк до двох років, позбавлення волі  до двох років із спеціальною конфіскацією.

І це стосується усіх названих вище статей. 

Передбачена відповідальність (ст. 354 КК України) за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання незаконної вигоди не тільки працівників підприємства, установи чи організації, які не є службовими особами,  а і осіб, які працюють на користь підприємства, установи чи організації.

 До цих осіб, які працюють на користь підприємства, установи чи організації, відносяться особи, які виконують роботу або надають послугу відповідно до договору з таким підприємством, установою, організацією.

У статті закріплено, що під неправомірною  вигодою слід розуміти грошові кошти чи інше майно, переваги, пільги, послуги, що перевищують 1,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, або нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають чи одержують без законних на те підстав.

Даються дефініції пропозиції неправомірної вигоди та її вимагання.

Передбачена (ст. 368-4 КК України) відповідальність аудиторів, нотаріусів, оцінювачів, інших осіб, які не є державними службовцями, але здійснюють  професійну діяльність, пов’язану з надання публічних послуг, і за  прийняття пропозиції, обіцянки неправомірної вигоди. Раніше йшла мова про відповідальність тільки за одержання такої вигоди.

Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнений  ст. 172-6, якою передбачена  адміністративна відповідальність  за подання за відомо  недостовірних відомостей  у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру у вигляді штрафу від ста п’ятдесяти до п’ятисот  неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

 У Законі України „Про засади запобігання і протидії корупції,” ст. 11 передбачений орган, який буде здійснювати перевірку, та  порядок перевірки достовірності  зазначених у декларації відомостей. Така перевірка буде здійснюватися  центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику

Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, інша юридична особа публічного права протягом десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, під час проведення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей має право одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права та підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності інформацію або копії необхідних документів щодо зазначених відомостей.

Закон України „Про засади запобігання і протидії корупції” доповнений ст. 14-1- „Запобігання корупції у діяльності юридичних осіб”.

Згідно цієї статті юридичні особи зобов’язані забезпечувати та розроблення та вжиття заходів із запобігання корупції, які є необхідними  та обґрунтованими для запобігання корупції у діяльності юридичної особи та заохочення  її працівників діяти відповідно до закону, нормативно – правових актів та встановлених підприємством правил та процедур щодо виявлення та запобігання корупції у діяльності юридичної особи.

Ст. 20 Закону - „Державний захист осіб, які надають допомогу у запобіганні і протидії корупції” викладена у новій редакції.

Положеннями цієї статі  посилюється, серед іншого, правовий захист осіб, які надають допомогу  в запобіганні і протидії корупції.

Вперше передбачено розгляд  анонімних повідомлень  про порушення вимог Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції”, якщо наведена в  них інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.

Анонімне повідомлення про порушення вимог цього Закону підлягає перевірці у строк не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у зазначений строк перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують строк розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання.

Внесенно зміни до ст. 60  Цивільного кодексу України, відповідно до якої  “У справах щодо звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи застосування до працівника з боку керівника або роботодавця заходів впливу (переведення, атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням таким працівником про порушення вимог Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” іншою особою обов’язок доказування правомірності прийнятих при цьому рішень, вчинених дій покладається на відповідача.”

Також внесені окремі зміни у Кримінальний процесуальний кодекс України, закони України „Про звернення громадян”, ”Про банки і банківську діяльність”, ”Про Військову службу правопорядку  у Збройних Силах України”.