Законом України від 07.04.2011 № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що «конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень».

Тобто це ситуація, за якої особиста зацікавленість державного службовця може вплинути на об’єктивність виконання ним службових повноважень та функцій і за якої існує можливість виникнення протиріччя між особистою зацікавленістю державного службовця і законними інтересами громадян, організацій, суспільства, держави, що може спричинити нанесення шкоди цим законним інтересам громадян, організацій, суспільства. Конфлікт інтересів зажди слід розглядати як колізію державних інтересів в межах компетенції посади публічної служби та приватних інтересів особи, яка заміщує дану посаду.

Під приватними інтересами слід розуміти будь-які інтереси публічного службовця, обумовлені особистими, родинними, дружніми чи будь-якими іншими позаслужбовими стосунками з іншими фізичними чи юридичними особами, в тому числі особисті майнові та немайнові інтереси, а також ті, що виникають у зв’язку з його членством або діяльністю в громадських, політичних та релігійних організаціях.

Саме по собі приховування особою наявного приватного інтересу вже розцінюється, як порушення службової дисципліни і потребує вжиття відповідних заходів щодо запобігання корупції.

В Україні про «конфлікт інтересів» вперше було згадано в Загальних правилах поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 23.10.2000 № 58 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.11.2000 за № 783/5004.

Заходи щодо мінімізації можливості виникнення конфлікту інтересів осіб, уповноважених на виконання функцій держави:

1. Організація виконання актів та доручень органів виконавчої влади вищого рівня.

2. Підвищення рівня знань з питань протидії корупції, правової освіти і роз’яснювальної роботи серед державних службовців.

3. Розподіл обов’язків між державними службовцями, чітка регламентація здійснення службових повноважень, виконання ними обов’язків і прав, зазначених у посадових інструкціях.

4. Відкритість та доступність для фізичних та юридичних осіб до інформації, яка розміщена на WEB-сайтах державних органів.

5. Неухильне дотримання державними службовцями у своїй роботі законності, норм моралі, службової етики та професійної честі.

6. Контроль за дотриманням антикорупційного законодавства.

 Шляхи врегулювання конфлікту інтересів. Статтею 14 Закону України від 07.04.2011 № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції» встановлено, що державний службовець зобов’язаний:

• вживати заходи щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
• невідкладно у письмовій формі повідомити безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересу.

Державному службовцю необхідно повідомити свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів у інших державних службовців, якщо йому стало відомо про їх наявність.

Крім того, державний службовець, який повідомив про конфлікт інтересів свого безпосереднього керівника і вважає, що вжиті заходи є недостатніми, може повідомити про це у письмовій формі керівника державного органу.

Доцільно передбачити наступні способи врегулювання конфлікту:

• позбавлення приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів;
• усунення державного службовця від прийняття рішення (участі в прийнятті рішення) або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів;
• переведення державного службовця на іншу посаду або його звільнення із займаної посади;
• прийняття рішення або вчинення дій в умовах конфлікту під зовнішнім контролем.

Державний службовець може позбутися приватного інтересу, з приводу якого виник конфлікт інтересів, шляхом відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління майна або у будь-який інший спосіб.

Однак, позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування або відновлення.

Тому, не можуть вважатись позбавленням приватного інтересу дії щодо розлучення подружжя, а також заяви, в тому числі публічні, про розірвання особистих, дружніх чи інших стосунків з іншими особами.

Не можуть також вважатись позбавленням приватного інтересу відчуження корпоративних прав, майна або майнових прав, передачі їх у довірче управління, якщо такі дії здійснюються на користь близьких родичів державного службовця.

Позитивним є врегулювання конфлікту інтересів шляхом усунення державного службовця від прийняття рішення, чи участі в прийнятті рішення, або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів. Цей спосіб використовується за умови можливості залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших державних службовців.

Усунення державного службовця від прийняття рішення чи участі в прийнятті рішення або вчинення дій в умовах конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття рішення або вчинення відповідних дій інших службовців здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного самостійного структурного підрозділу, в якому працює державний службовець.

У разі виникнення конфлікту інтересів державного службовця, який входить до складу колегіального органу (комісії, колегії тощо), такий державний службовець не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом, якщо його неучасть не впливає на правомочність цього органу.

Мова йде лише про ті колегіальні органи, які вправі приймати рішення, що породжують певні правові наслідки для окремих осіб чи невизначеного кола осіб. Діяльність деяких колегіальних органів (як правило, це стосується колегій, комісій) носить консультативно-дорадчий характер і не має безпосереднього впливу на прийняття правового рішення. Діяльність таких органів лише створює певні передумови для його прийняття.

Якщо неучасть державного службовця, у якого виник конфлікт інтересів та який входить до складу колегіального органу, у прийнятті рішень цим органом призведе до втрати правомочності цього органу, участь такого державного службовця у прийнятті рішень має здійснюватись під зовнішнім контролем.

Коли конфлікт інтересів має постійний характер і не може бути розв’язаний шляхом усунення відповідного державного службовця від прийняття рішення або вчинення дій та за наявності рівноцінної вакантної посади, яка за своїми характеристиками відповідає особистим та професійним якостям державного службовця, відбувається переведення державного службовця на іншу посаду.

Переведення на іншу посаду може здійснюватися лише за згодою державного службовця.

Якщо переведення державного службовця на іншу посаду є неможливим або державний службовець не погоджується на переведення на іншу посаду, і конфлікт інтересів не може бути врегульований в інший спосіб, то керівник державного органу, де працює державний службовець, або його заступник відповідно до розподілу обов’язків у найкоротший строк, але не більше ніж протягом одного робочого дня, приймає рішення про здійснення зовнішнього контролю в якому зазначає форму контролю, відповідальну особу, термін дії та вимоги до державного службовця щодо прийняття рішень або вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів.

З рішенням про запровадження контролю ознайомлюється державний службовець не пізніше наступного робочого дня з моменту його прийняття.

Такі заходи мають проводитись оперативно, оскільки прийняття рішень чи вчинення дій стосується зовнішніх правовідносин, тобто фізичними чи юридичними особами. Не можна допустити зволікання із проведенням зовнішнього контролю, адже це може перешкодити своєчасності забезпечення конституційних прав громадян, а також породити у них підозру у недобросовісності та упередженості з боку посадової особи чи іншого службовця відповідного органу державної влади.

Коли конфлікт інтересів виникає у зв’язку з діяльністю державного службовця у складі колегіального органу, рішення про запровадження зовнішнього контролю над таким державним службовцем надсилається усім членам колегіального органу.

Зовнішній контроль здійснюється за ініціативою безпосереднього керівника, якщо до нього надходять повідомлення від фізичних або юридичних осіб про наявність конфлікту інтересів в діяльності публічного службовця.

Форми зовнішнього контролю:

• перевірка відповідальною особою, визначеною керівником державного органу, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються державним службовцем або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних з предметом конфлікту інтересів;
• розгляд справ та прийняття рішень державним службовцем в присутності відповідальної особи, визначеної керівником державного органу;
• участь відповідальної особи, визначеної керівником державного органу, в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

При цьому, вимоги до державного службовця стосовно прийняття рішень або вчинення дій стосовно предмету конфлікту інтересів можуть включати зобов’язання державного службовця:

• надавати відповідальній особі, визначеної керівником державного органу, для попереднього ознайомлення проекти рішень, які стосуються предмету конфлікту інтересів;
• здійснювати розгляд справ або приймати рішення щодо предмету конфлікту інтересів у присутності відповідальної особи, визначеної керівником державного органу;
• заборону брати участь у прийнятті рішень щодо предмету конфлікту інтересів під час роботи у складі колегіального органу.

Способи врегулювання конфлікту інтересів мають забезпечити своєчасність реагування на порушення законодавства і запобігти прийняттю рішень чи вчинення дій в умовах існування конфлікту інтересів.

Ржищівське міське управління юстиції